ч
Через сльози і біль
Коли впаде сльоза
Спалахнуть небеса

Запалають вони
І розвіють пітьму
Своїм світлом життя
Я освічу йому









Проросте гіркий полин
Із землі сирої
А з долоні упаде
Чорна крапля крові


Забере ту кров земля
І поверне силу
З дерева листок впаде
На пусту могилу


А коли могильний камінь
Сльози осені омиють
На плиті слова останні
Світу правду всю відкриють.

Приспів:

Через темряву в ніч
Через сльози і біль
Коли впаде сльоза
Спалахнуть небеса

Запалають вони
І розвіють пітьму
Своїм світлом життя
Я освічу йому.


ТАНЦЮЮЧА НА МОГИЛАХ



Вона танцює на могилах

Під музику нічної тиші,

Коли осінній теплий вітер

Високу папороть колише.


Вона кружляє серед листя,

Понад Землею, вище й вище,

Коли над світом сонце сяде,

І ніч накриє кладовище


Не пам'ятає, хто і звідки,

Не відчуває, чи жива.

Дарує ласку її тілу

Холодна росяна трава.


Вона танцює, щоб забути.

Вона прийшла, щоби піти.

Вона не хоче більше бути

Рабом земної суєти.


Останній крок. Останнє коло.

Безсило впаде на плиту.

І ніч на очі їй накине

Прозору і легку фату.


І білі ангели навколо

Розправлять мармурові крила,

І понесуть поміж зірками

Її, холодну і безсилу,


Туди, де матір - порожнеча,

Де в сяйві темряви дорога,

Де серед поля полину

Нема ні болю, ні тривоги.




Чистi Душі



В сяйві темряви дорога
З вічності в нікуди,
Проклинала їх земля,
Не приймали люди

Загубилися дві краплі
В солоному морі,
Заблудилися у небі
Чисті душі – зорі

Серце кригою дзвенить,
Скам’яніло горе,
Їхні очі – синє небо,
Чистота прозора
Приспів:

Де не осквернить ніхто
Непрошеним кроком,
Не спогляне рід людський
Нечестивим оком,
На вершині Чорногори
І на дні криниці
Поховали світлі душі
Світлі таємниці.



Серце, втомлене війною,
Битися не хоче,
На обличчях молодих
Постарілі очі

Заспівала чорна ліра
Голосом старечим,
Слово чистої сторінки -
Пустка–порожнеча

Коли доля на долоні
Свої знаки стерла,
Чисті душі на вогні
Спалюють померлих.

Приспів.